Кожен день приносив нові руйнування, проте вчителька приходила у ліцей, тому що треба було виставити річні оцінки майбутнім випускникам для свідоцтв про освіту. Робота з оцінками і журналами в таких умовах – це неймовірна турбота про майбутнє учнів.
«Ми воюємо за освічену націю. Якби я не читав лекції, то був би гріх. Я ж нащо на війну пішов?» — каже професор Ужгородського національного університету, який в перервах між бойовими чергуваннями читає лекції з туризмознавства своїм студентам.
Дім вчительки у Бородянці зруйновано, але вона продовжує навчати дітей – проводить онлайн-уроки, влаштувавши «клас» у себе на подвір’ї.
«Страх – це базова емоція, вона має початок і кінець. А потім це завжди дає впевненість і сили. Ціннісні глобальні зміни – це те, що ми, українці і понесемо у світ».