«Юлю, тобі не страшно?»
Повернення гітари
Щоб врятувати себе, треба почати рятувати інших
Повернення в Херсон з кордону з Молдовою
Кішка Пуся стала для херсонців стала символом їхнього бажання повернутися додому – хай голодними, хай пішки, хай по бездоріжжю – аби додому.
Одесі час повернутися до себе справжньої
«Одеса поранена. Але вона має вистояти та повернутися до себе справжньої. Згадати себе містом інженера Тимченко, а не Мішки Япончика», – так реагує на російські обстріли свого рідного міста одеситка Оксана Довгополова.
«Чи можливо забути море?»
«Феодосія – місто, звідки депортували нашу родину. Місто, яке саме тому я вважаю своїм рідним. І місто, в яке я обов’язково повернуся. Бо колись туди повернулася моя бабуся. І я теж повернуся», – впевнена кримська татарка Севгіль Мусаєва.
Повернення до хороших спогадів
Переглядати відео чи фотографії з мирних часів стало певною панацеєю від стресу війни для багатьох людей. Рідні обличчя, цікаві місця, приємні спогади про моменти щастя не лише заспокоюють, але й дають впевненість, що все це повернеться. Адже якщо ми були щасливі раніше – то ми здатні бути щасливими і в майбутньому.
Повернення гітари
Коли сапери приїхали розміновувати котеджне містечко “Макарівські дачі” поблизу Копилова на Київщині, то серед уламків і розрухи один з бійців Андрій Малик оком творчої людини побачив розбиту гітару. Андрій сам захоплювався музикою, тому вирішив спробувати гітару врятувати. Він її сфотографував і написав пост у соцмережах. Відгукнулися знавці – мовляв, гітара дорога і колекційна, а майстер з Ізраїлю Саша Ханін запропонував безкоштовно її відреставрувати. Реставратор міг прибрати тріщини на гітарі, але умисно пофарбував їх червоним лаком, і тепер вони ніби символізують кров.
Доправити гітару до Ізраїлю, а потім повернути назад допомогли волонтери. Сила мереж, сформованих війною, проявила себе не лише у колективному опорі агресору, але й у прагненні зберегти цінне для невідомої творчої людини. Але як знати власника?
– Найважчою була доба, коли ми написали пост, що гітару відремонтували і шукаємо власника, – пригадує Андрій Малик. – Найважчою, бо ми боялися, що власників немає.
Власник знайшовся також завдяки силі мереж. Виявилося, що гітара належить композитору на ім'я Олександр з містечка Северинівка, яке в перший день повномасштабної війни опинилося під вогнем загарбників. Олександр з дружиною, донькою, якій ще не було й року, а також семеро котів і собака переховувались від обстрілів у студії, тому що вона була у підвалі і в ній не було вікон.
А потім зайшли російські окупанти:
— Вони прийшли і сказали, що у нас є 20 хвилин на збори, — пригадує Олександр. — Головне було забрати наших котів, собаку. Бо це члени сім'ї.
Звісно, що про гітари думали найменше.
Родина Олександра повернулася додому, як тільки Київщину звільнили від загарбників. Будинок був перевернутий догори дриґом, все у ньому потрощене.
Про розшук власника гітари спочатку дізналася дружина Олександра. По старим фотографіям вдалося розгледіти надпис, який співпав з написом на відреставрованій гітарі. Саме цей інструмент мав для Олександра особливу цінність, адже гітара придбана на його перший гонорар, і на ній він зіграв одну з перших пісень. Повернення і реставрація інструмента для композитора стали дивом, а сама історія врятованої гітара – символом неймовірної гідності і солідарності українців. Важко навіть порахувати, скільки рук тримали цю гітару, скільки кілометрів вона подолала і які кордони перетнула, перш ніж вона повернулася до власника, щоб знову дарувати українцям музику.
