З окупації мати-бібліотекарка надсилала сину свої записи і одразу видаляла з телефона – це було небезпечно. Чоловік навіть не хотів, щоб вона щось писала, але вона продовжувала потайки. Її син створив ілюстрації до записів за допомогою штучного інтелекту та опублікував щоденник після того, як Херсон звільнили.
Сивий чоловік, який все життя працював у військовій галузі, на самотності усвідомлює, що є головним у його житті. Усвідомлює, наскільки цінним може бути допомога у вигляді буханки хліба, наскільки важливими для нього є рідні, і як важливо мати співрозмовника, з яким можна поділитися – хай це й простий зошит у клітиночку.