serach page

Мама, син, штучний інтелект: щоденник як терапія.

З окупації мати-бібліотекарка надсилала сину свої записи і одразу видаляла з телефона – це було небезпечно. Чоловік навіть не хотів, щоб вона щось писала, але вона продовжувала потайки. Її син створив ілюстрації до записів за допомогою штучного інтелекту та опублікував щоденник після того, як Херсон звільнили.

«Щоденник завтра, в якому я жива»

Дівчина згадує, як дають собі раду люди, які пережили смерть близьких. Вона бере серветку і пише на ній, як пройшов її день – її завтрашній день, який вона має прожити. З записами приходить усвідомлення, що завтра існує.

«Мені ще немає 18-ти, а вже здається, що все закінчилось»

Є місця, які створюють життя громади. А потім — у якийсь момент — починають його рятувати.

«...повертатися і відбудовувати все з нуля»

Щоденник для друзів

Під час окупації Херсона Інна Мікуцька вела щоденник і закликала не розводити «срачі» у соціальних мережах, адже це на руку ворогу. Вона на власному досвіді знає, що виїхати з окупації могли не всі, і за це засуджувати людей не можна.

Світанки крізь темряву

На початку війни, переживши бомбардування, переїхала в місто свого дитинства. У Черкасах щоденним ритуалом для неї стали ранкові прогулянки дніпровською набережною. Так з’явився фотощоденник «Світанки війни».